Виконавчий комітет Карпівської сільської ради долучається до участі у Всеукраїнському культурно-освітньому марафоні «#Наша незалежність», розпочинаючи серію публікацій, приурочених до 30-річчя незалежності України.

Історія нашого краю сягає глибокої давнини і тісно переплітається з шляхами славного запорізького козацтва. Перші постійні поселення з’явилися тут наприкінці ХVІІІ століття. У заселенні деяких територій важливу роль відіграли козацькі зимівники (хутори) та Катерина ІІ. Селилися здебільшого на берегах річок. Серед них були зимівники козаків Сіромахи Івана, Сидора Білого та Сича Івана. 

Найпершим населеним пунктом Карпівської громади вважається с.Миколаївка. Відомий в ті часи старшина Іван Сіромаха – старшина Васюринського куреня – не лише заснував поселення, а і став ініціатором досліджень корисних копалин. у 1750 році в боях із татарами отримав поранення. У 1760–1765 роках оселився на березі р.Інгулець, на території сучасного села Миколаївка, де займався господарством. Після ліквідації Запорізької Січі (1775р.), як і більшість старшин, Сіромаха перейшов на російську службу та одружився на фрейліні Катерини ІІ, що була італійкою за походженням. Імператрицею Катерина ІІ йому було жалувано 10 тис. десятин землі за вірність та відданість, а також в якості приданого нареченої. То ж спочатку на цих землях був зимівник, який згодом перетворився на село Сіромашине. Сіромахи було два сини та донька, між якими і був поділений спадок. Дочка вийшла заміж за майора Миколая Козельського, від якого потім село якийсь час згадувалося як Козельське, Миколо-Козельське, а також Велике Сіромашине - у другій половині XIX століття.  Саме завдяки майору та Сіромасі почали вивчення дивного червоного каменю. Івана Сіромаху було поховано неподалік від його садиби у західній частині села, де був встановлений кам’яний хрест. Згодом він був замінений надгробком із залізним кованим хрестом, який зберігався до 30-х років ХХ ст. 

У 1802р. землі навколо с.Миколаївка входили до Херсонського повіту Херсонської губернії. З 1885р. Миколаївка стає волосним центром. Станом на 1886 у селі, центрі Миколаївської першої волості Херсонського повіту Херсонської губернії, мешкало 474 особи, налічувалось 92 дворових господарства, православна церква та лавка.

У 80-х роках XIX сторіччя почався розвиток Криворізького залізорудного басейну. У 1898р. Нікополь-Маріупальське акціонерне товариство заснувало рудник Миколаївський-1 до якого входило чотири кар’єри і видобувалося щорічного до 600 тис.пудів залізної руди. У 1901році закінчено будівництво залізничної вітки Кривий Ріг – Миколаївка Козельська. У 1903 році через економічну кризу всі кар’єри було закрито. На весні 1918р. територія Миколаївського повіту захоплена німецькоавстрійськими окупантами. Радянська влада встановлена на початку 1919року. 

У лютому 1919 року Миколаївка з навколишнім селами стає волосним центром сільської ради Широківського району. Територія Миколаївської селищної ради, а на даний час Карпівської сільської ради, 14 серпня 1941 року була окупована німецько-фашистськими загарбниками. Звільнена військами 3-го Українського фронту 3-4 березня 1944року. В боях за визволення с.Миколаївка загиноло 326 бійців і офіцерів армії, які були поховані в братській могілі в сільському парку. 

Братська могила у с.Миколаївка

На даний час пам’ятник визволителям, у зв’язку з відселенням смт. Миколаївка. перенесено до с. Карпівка. У селі Карпівка створено також меморіал пам’яті воїнам односельцам, загиблим у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945рр. На меморіалі викарбовано 140 прізвищ загиблих воїнів під час визволення с. Миколаївка. За мужність і героїзм у боротьбі з окупантами понад 250 мешканців нагороджено орденами та медалями. 

Пам'ятник воїнам-землякам та братська могила у с.Карпівка

Миколаївська селищна рада відновила свою діяльність 5 березня 1944року. 

24 травня 1957 року село Миколаївка I та селище залізничної станції Миколо-Козельськ об'єднано в один населенний пункт Миколаївка з віднесенням його до категорії селища міського типу.

Учні миколаївської школи на тлі руїн вокзалу станції "Миколо-Козельськ", Інгулецької гілки, Катерининської залізниці 
(фото 1960-х або 1970-х років)

З 1965 році здано в експлуатацію першу чергу Інгулецького гірничо-збагачувального комбінату. Діяльність підприємства плавно переплітається з історію селища.  У зв'язку з розширенням відвалу та збільшенням промислової потужності ПРАТ "ІНГЗК" почалося відселення основних об'єктів інфраструктури села та поступово і самих жителів  (у 1993 році було відселено аптеку, 1998 році - дитячий садок, у 2003-2005 роки - магазини, у 2004 роки - будинок культури та школу, у 2005 році - будівлю селищної ради). 

Під час розкопок в смт. Миколаївка, було знайдено поховання засновника цього селища козака Сіромахи. Надгробок мав розміри 2х3м., до 1м. заввишки, і вінчав цю споруду залізний кований хрест висотою 1,5 м. Далі лежав 2 метровий кам’яний хрест незвичайної краси і чудової обробки, який був пошкоджений під час розкопок.

Згодом, у 2005 році, козацького старшину Івана Сіромаху перепоховано на південній околиці смт.Широкого. Місце над дорогою, що веде до Великої могили з кам’яним хрестом вибрано не випадково. Ця дорога – давній поштовий тракт, що пролягає до козацького села Шестірня, з його козацьким кладовищем. 

Могила Івана Сіромахи - засновника села Миколаївка (смт.Широке)

 

У 2011-2012 роках смт.Миколаївка була майже повністю знесена. 16 серпня 2019 році смт.Миколаївка отримала статус села, але фактично від населеного пункта залишився лише один будинок, що помітний біля підніжжя відвалів підприємства.

Продовжує історію про славне козацтво село Андріївка (1787р.), що пролягає по Катеринівському поштовому тракту. Існує версія, що назва села походить від імені запорожця Сича Івана (Сичевана), на зимівнику якого виникло село. І ніби в нього був син Андрій, від якого пішла ще одна назва Андріївка. У 1787 р. Катерина II, повертаючись із Криму, зупинилась у козаків Сича Івана та Сидора Білого, що жили поряд. Зустріч була гостинною, що імператриця навіть пожалувала їм дворянські звання та 20 тисяч десятин землі. З тих пір село називали Дар-Сичевана (тобто зимівник перетворили хутір, а потім - у село). Поряд виникло село на основі зимівника, хутора Сидора Білого і дістало назву Сидорівка, а згодом його перейменували на Городуватку.

c.Андріївка

Історії про запорізьких козаків колишнього Широківського району та сучасної Карпівської громади переповідаються і згадуються до наших часів. а от перша згадка про Карпівську сільську раду Карпівської сільської територіальної громади датується 27 квітня 2017 року. Тоді до складу новоствореної об’єднаної територіальної громади тоді ще Широківського району увійшли Миколаївська селищна та Новомалинівська сільська ради, що налічували 21 населений пункт. Адміністративним центром стало село Карпівка. На керівну посаду очільника молодої громади було обрано колишнього селищного голову Миколаївської селищної ради Олійникова Степана Степановича, який, заручившись підтримкою жителів, і донині продовжує свою діяльність. 2020 рік приніс багато змін. Карпівська сільська рада розширила свою територію, приєднавши населені пункти Андріївської сільської ради, та згодом, у оновленому складі, увійшла до Криворізького району (колишній Широківський район було ліквідовано з 2020 року). Зараз їй підпорядковуються 26 сіл: Андріївка, Веселий Став, Вишневе, Городуватка, Дем’янівка, Зелений Гай, Зелений Став, Казанківка, Карпівка, Малинівка, Миколаївка, Мирне, Могилівка, Новомалинівка, Олександрія, Плугатар, Полтавка, Радевичеве, Розівка, Тихий Став, Цвіткове, Червоне, Широка Дача, Широка Долина, Яблунівка та Явдотівка, Її загальна площа сягає 384,14 км².

30 років незалежності України ми були разом, пам’ятаючи славні сторінки нашої історії та подвиги нескоренних українців, і продовжуємо рухатися вперед на благо нашого краю. Всі ми творимо наші сторінки історії, поступову відновлюємо та будуємо інфраструктуру населених пунктів, оновлюємо культурні та освітні заклади громади. Ми впевнені, що 30 років незалежності України – це лише гарний початок для нових досягнень та змін на краще.